Родина з Маріуполя дійшла до Ковеля і прийшла до церкви

Дорогі мої друзі!

Я завжди намагаюся писати й говорити позитивно, попри те, що сам відчуваю й переживаю, і попри ті жахи, про які дізнаюся, будучи служителем. Але…

Ця подружня пара — чоловік і дружина, а разом із ними з Маріуполя тікали їхні діти та онуки. Ця велика сім'я змогла вибратися з Маріуполя й прибути до Ковеля менше ніж два тижні тому. Майже весь час, відколи триває війна в Україні, ці люди перебували в Маріуполі.

Мирні, високоосвічені й добрі люди пройшли справжнє пекло. Від свідчення, яке ми сьогодні почули, кров застигає в жилах!

Одного дня пішли набрати води, яку привезли для людей машиною. Усі стоять у черзі, раптом із повітря наближається снаряд. Усі пригнулися до землі, потім піднялися, але кілька людей із черги вже не піднялися й ніколи не піднімуться.

Або коли намагалися пройти вулицею Маріуполя, а довкола безліч загиблих цивільних.

А життя в підвалі, коли нічого немає — ні електрики, ні тепла, нічого… А в цей час мешканці будинку, а нині вже мешканці підвалу, ділять між собою кашу: дві ложки жінці й три ложки чоловікові.

Я хотів попросити в цієї сім'ї інтерв'ю, щоб ця історія звучала не з моїх вуст, але ця інтелігентна маріупольська пара настільки знесилена, що, повертаючись до пережитого, обоє починали плакати!

Коли ця сім'я опинилася біля блокпосту армії України й побачила українського солдата, то ні емоцій, ні почуттів уже було не стримати! Від радості ці милі й настраждані люди просто міцно обійняли солдата й розплакалися.

Я був вражений, друзі, тим, що ці люди, пройшовши це пекло, зберегли у своїх серцях тепло, надію й любов! Ця пара хоче відвідувати нашу церкву в Ковелі! Імен свідомо не називаю.

Олексій Радчук