Незнайомий поляк уночі в парку запропонував нічліг

я з дітьми в Польші, вечорами іду в місцевий парк, там роумінговий зв'язок краще, можу бути на зв'язку з близькими в різних географічних куточках. Спілкуюся з другом, пастором київської церкви, який евакуював свою сім'ю, а сам залишився служити людям в Києві. Навколо - тиша, бездюдно, пізній вечір. Мимо проходить чоловік, чує, що я розмовлялю не польскою, зупиняється і повертається до мене, щось каже. Я не розумію польску, але з деякої спроби починаю розуміти:
- ви українець?
- так!
- у вас є де спати? пішли зі мною, я дам вам нічліг!
- в мене є де спати, дякую, брате!
І це не видумка, це було зі мною півгодини тому. До сліз зворушливо. Справжні друзі пізнаються в біді!

Сергей Гедз