Як Бог годував і беріг 12 людей у Маріуполі
Кожен день, проведений у Маріуполі, — це для нас чудо! Дивовижно, як Господь піклувався про нас там. Аж до сліз!
Бог дав Ринатові мудрість у перші дні війни накупити багато продуктів. Тому ми не мали нестачі, харчувалися тричі на день, хоча нас було 12 людей.
Господь за багато років до війни передбачив необхідне для цих тяжких днів: у нашому домі були повні газові балони. Раніше ніхто не розумів, навіщо вони стільки років лежать. Коли не стало газу, нам не треба було, як багатьом, виходити в мороз надвір і готувати їжу на вогнищі. А коли балон мав уже закінчитися, газ якимось дивовижним чином і далі йшов.
Наші мами щодня пекли смачний хліб, аж по кілька хлібин. Ми були благословенні! Навіть відсвяткували два дні народження зі смачними тортиками.
Коли батарейки в ліхтариках почали сідати, раптом Ринат приходить з упаковкою нових, а ще з одноразовим посудом, який був нам такий потрібний. Щоразу він приходив із пакетами, десь щось діставав, хоча всі магазини були порожні. Якось навіть приніс нам шоколаду. Скільки було радості!
Ніхто з нас не захворів, хоч і доводилося спати в підвалі. У домі був генератор, тому в мороз −10, який тривав багато днів, ми могли зігрітися. І навіть коли генератор перестав працювати через поломку, Бог дав нашим чоловікам мудрість його відновити.
Неподалік від дому знайшли джерело, і тому, коли фільтрована вода почала закінчуватися, у нас уже було багато води з джерела.
Обстріли поруч не вщухали, ми молилися, щоб над нашим домом був купол і Його захист, — і Він зберіг. На вулиці стояли дві машини, і Господь їх зберіг: ми знаходили уламки між машинами, біля двору, але автомобілі й дім були цілі, навіть без подряпин!
14 березня, коли прийшло розуміння, що терміново треба сідати й їхати з міста, Бог і тут повів нас найшвидшим шляхом: ми відірвалися від колони й повернули в інший бік — без обстрілів і проблем дісталися до Запоріжжя за 5 годин, тоді як більшість добиралися 12–18 годин.
Так багато всього Бог робив, можна довго розповідати! Він особливо благословляв і захищав. Це сильно відчувалося тоді, і зараз ми бачимо Його безмежну турботу про нас! Боже, дякую!
Віра Писарева Котова