Евакуація з дітьми: машина зупинилася на серпантині в Карпатах

Хочу поділитися свідченням.

Я виїжджала з дітьми, чоловік залишався волонтерити. Машина на той час чекала ремонту, бо постійно блимав «чек» двигуна, а перед самою поїздкою він загорівся повністю й не вимикався. СТО не працювали, тож ми помолилися й поїхали.

Щодня ми знали лише, де зупинимося сьогодні ввечері, а наступного дня Бог показував нам, куди їхати далі. Більшість часу — у великих чергах на незнайомих трасах. Довго все описувати, але Бог давав мудрість і милість до дрібниць: де заправитися, куди звернути й де зупинитися на ночівлю (а інші люди ще по 6 годин стояли, поки доїхали до того міста, де й ми планували зупинитися), як нам вистачало пального на весь день, попри черги й швидкість пересування (1-2-1-2…).

На четвертий день ми вже затемна їхали через Карпати. Я вперше на серпантині, четвертий день за кермом, утомлені маленькі діти — і тут мене обганяє машина, стає переді мною й різко гальмує. Я вдарила по обох педалях (звичка, яка в такій ситуації збільшує гальмівний шлях) і подумки приготувалася до зіткнення. Але машина вмить зупинилася. Бог просто зупинив її. І ми поїхали далі, бо вона навіть не заглохла. Що це було — невідомо: той водій від'їхав, відчинив двері й дивився на нас, дорога була рівна, тож гальмувати не було чого…

Я вірю, що Бог із нами й захищає нас. Ми молимося за нашу країну, і Бог із нами навіть у цих обставинах. Слава Йому за це!