Танки в селі, а сім'я молилася й співала вдома

Хочу поділитися свідченням.

Уже кілька днів у нас у селі літали снаряди, лунали вибухи… І ось раптом стало чути, як їдуть танки. В'їжджаючи в село, вони стріляли по хатах і по всьому, по чому хотіли. Горіли хати, були поранені люди. Чуючи постріли з автоматів і звук танків, ми не знали, що робити, хоча розуміли, що в Бога все під контролем і Він із нами. Ми почали брати всі документи й необхідні речі, вкутувати своїх племінників і хотіли ховатися в погріб.

Не минуло й приблизно 15 хвилин, як ми побачили, що танки вже стоять неподалік від нашого подвір'я. Я з сестрами й дітками пішли в погріб. Трішки посиділи, і мама зайшла та сказала: «Давайте будемо в хаті, бо тут довго не просидимо: двоє діток, одному майже 2 роки, а іншій 2 місяці. Захворіємо, а ліків, щоб лікуватися, не буде. Бог нас і в будинку зможе зберегти». І ми пішли в хату.

Того вечора ми просто кричали до Бога. Ми бачили через вікно, як російські солдати ходили до наших сусідів, і не знали, чого очікувати. У той час за нас молилися рідні та друзі, і Бог почув наші молитви й зберіг! Молитва — це сила!

Нам зателефонували й попередили, щоб ми ховалися в погріб, бо їх бомбитимуть. Тієї ночі ми не знали, чого очікувати, але Бог нас захистив, і ми пережили ту ніч. Російські солдати прийшли до нас наступного дня вранці. Вони не заходили в хату, а просто підійшли до дверей, запитали, чи ми тут живемо, і сказали, що прийшли попередити нас, щоб ми ховалися, бо будуть бої. Шкоди нам не завдали. А в той самий час наші сусіди сиділи разом із ними в погребах три доби: у них позабирали телефони й не дозволяли нікуди виходити… А ми весь цей час молилися до Бога й співали пісні у своєму будинку. Хіба це не милість Божа?! Ось так Бог захистив мене, моїх батьків, моїх сестер і двох племінників. І це лише одне зі свідчень нашого життя.

Я дуже дякую Богові, що зберіг життя моє та моєї сім'ї, і дякую Богові за друзів, які в цей період нашого життя тримали нас на руках молитви!