«Втрати є?» — «Немає!»: ніч під артилерією без жодного пораненого

Юра отримав на війні три поранення: одне в голову, одне в ногу і ще одне в руку. Питаю сьогодні після церковного зібрання:

— Розкажеш про найважчий момент, який ти пережив?

— Пам'ятаю, був успішний наступ, і ми вибили орків із позиції. Деокупували шматок нашої землі. Закріпилися там. Вони багатьох втратили й дуже заметушилися. Уже з обіду почали накривати наш квадрат артилерією. Гатили всім, чим могли: і пушками, і танком, і мінометом. Ми заховалися в окопах. Було страшно. Гатили до самої ночі. Я постійно молився: «Ісусе, допоможи і збережи нас». Увечері вогонь не змовк. Вони продовжували накривати нас цілу ніч. Цілу ніч! Думав, із розуму зійду. Навіть за два метри від мене щось розривалося! Було дуже гучно, і лише під ранок, як посіріло, усе заспокоїлося.

Оскільки я бойовий медик, то вибрався нагору й дістався сусіднього окопу. Запитую:

— Втрати є?

Кажуть:

— Немає!

Я до наступного окопу:

— Втрати є?

— Немає!

Я до третього:

— Втрати є?

— Немає!

Уявляєш? Так щільно гатили, але ніхто з нас не постраждав. Навіть уламком нікого не зачепило! Я тоді не стримався й почав голосно кричати:

— Алілуя! Слава Богу!

І хлопцям кажу:

— Хлопці, це нас Бог усіх зберіг. Я всю ніч молився. Це Він реально зберіг усіх нас!

Є і сумні історії, які розповідав Юра, але цю я запам'ятаю надовго.

Сергій Сологуб