Молоко для трьох синів у підвалі окупованого Херсона

Коли перебуваєш в окупації (Херсон), Бог щодня являє Свої діла. Щохвилини в думках молишся не за себе, а за тих, хто в нужді!

Розповім одне свідчення з багатьох.

Коли ми з дітьми з 24 лютого 11 днів сиділи під обстрілами, ми розуміли одне: якщо Бог не захистить, то ніхто не допоможе. Коли твій підвал — два на два і ти розумієш, що ховатися нікуди, — ми сиділи на ліжку й постійно молилися. Упродовж цих днів здавалося, що ось-ось кінець.

І коли старший син, якому шість років, заявляє: «Мамо, я так утомився від вибухів, ходімо, нехай вони нас розстріляють, і ми будемо в Ісуса!» — моє серце розірвалося на шматки від болю. Увесь цей час ми сиділи ночами без світла, їсти ніхто не міг. Дітей не могли нагодувати. Здавалося, шлунок скрутився в рулон.

Але з Божої милості мої діти почали просити молока. Через бомбардування в нас усе було зачинено. Ми встали вранці, а вони знову: «Дай молока», — а його немає. Тоді я обертаюся до них (у мене троє синів) і кажу: «Ви вірите, що Бог пошле нам молоко?» Вони: «Так!» За пів години сусідка дала нам пляшку молока. А за годину інша принесла 12 пляшок молока. Бог чудес!

І донині Він посилає нам Свою манну, бо ми всі без роботи. У нас є тільки надія на Бога. І ми не знаємо, коли це припиниться, але одне знаємо напевно: без Божої волі нічого не відбувається!

Хай благословить нас усіх Бог не нарікати й не дорікати, а молитися й довірятися лише Йому одному!